Донеччина

\| ГОЛОВНА	\| ПРО АРХІВ	\| АРХІВ
\| MAIN PAGE	\| ABOUT	\| ARCHIVE

\| ГОЛОВНА	\| ПРО АРХІВ	\| АРХІВ
\| MAIN PAGE	\| ABOUT	\| ARCHIVE

Вперше на Донеччину, а саме в Маріуполь, я потрапила у 2014 році. Місяць після того, як росія ввела регулярні війська. Сидячи у Львові в кафе з директором Театру Леся Курбаса Володею Кучинським та актором Андрієм Водічевим, ми розмовляли про те, що можна було б зробити, щоб зупинити цю російську чуму і вигадуємо утопічну ідею, що якби вся Україна зараз зібралася в Маріуполі та стали стіною, то русня б не посміла…. І раптом дзвонить Костянтин Батозький з Фонду Приазов’я і пропонує приїхати в Маріуполь з благодійними виступами в підтримку спротиву росії. Через два дні ми вже були в дорозі.

Мені досі соромно, що до того, тобто до війни, я не доїхала на Донбас.
Мені досі соромно, що їдучи туди, я була переконана, що там не збереглося нічого, повʼязаного з українською традиційною культурою.
Мені досі соромно, що до 2014 року я нічого не знала про греків Приазовʼя.

Після 2014 року я почала регулярно приїздили на Донеччину, головним чином везучи зібрану в Німеччині гуманітарну допомогу, даючи благочинні концерти та майстеркласи. І ось у 2015 році, виступаючи з Сергієм Жаданом у Волновасі, ми знайомимося з Іриною Крюченко, засновницею музею етнографії у Волновасі та колективу Заграйяночка. З Іриною Крюченко у 2016 році, завдяки фінансовій підтримці Вірляни Ткач, ми організовуємо експедицію в села навколо Маріуполя. Відео та фото матеріали знімали Вальдемар Клюзко та сьогодні всесвітньо відомий документаліст Євген Малолєтка.

Ірина Крюченко пережила жахливі місяці в окупованій Волновасі, але на велике щастя для усіх нас, вона змогла виїхати. Музей, створений Іриною, привласнили і розграбували наші колонізатори, Ірині вдалося вивезти кілька маминих вишиваних сорочок і флешку з записами.

АУДІО

За цим посиланням можна слухати онлайн або завантажити з гугл диску (частинами або окремими папками).

ВІДЕО