Полісся

\| ГОЛОВНА	\| ПРО АРХІВ	\| АРХІВ
\| MAIN PAGE	\| ABOUT	\| ARCHIVE

\| ГОЛОВНА	\| ПРО АРХІВ	\| АРХІВ
\| MAIN PAGE	\| ABOUT	\| ARCHIVE

„Це у нас ще, дитино, Бог по землі ходить, тому й немає страхів“
Попович Єлена Василівна з села Литвиця

Моя перша подорож в пошуках пісень була саме на Полісся.
В червні 1993 року я позичила в Ярослава Грицака диктофон, в когось іншого фотоапарат і вирушила в село Сварицевичі, бо знала, що там на Свято Трійці відбувається обряд Водіння Куста. Першою зупинкою було село Лісове, де я познайомилася з однією з найдорожчих мені вчительок - Уляною Кузло.

На Поліссі дійсно збереглися найдавніші співи, вірування та обряди.
Це там ви досі можете зустріти русалок, домовиків. Це там співають Весну, Літо. Це там „колись так гарно жаби співали“, як казав мені чоловік Ганни Чудінович з села Зелень. Сама Ганна могла співати без упину. Коли ми їхали автобусом на фестиваль до Польщі, Баба Ганна сиділа біля водія і виспівувала все, що бачила. Подивиться на березу - „Ой ти березо“, переїжджаємо через річку - „Ой ти річечко“, їдемо повз поля пшениці - „Ой поля ви поля“… “Співаю тобі, дитино, бо як я вмру, то може хтось десь співатиме і памʼятатиме“ - Ганна Савкова Чудінович.

АУДІО

За цим посиланням можна слухати онлайн або завантажити з гугл диску (частинами або окремими папками).

ВІДЕО