Поділля

\| ГОЛОВНА	\| ПРО АРХІВ	\| АРХІВ
\| MAIN PAGE	\| ABOUT	\| ARCHIVE

\| ГОЛОВНА	\| ПРО АРХІВ	\| АРХІВ
\| MAIN PAGE	\| ABOUT	\| ARCHIVE

Мої подорожі на Поділля чомусь повʼязані зі смішними ситуаціями. У 2002 році в бік Меджибожу вирушила весела компанія в складі Андре Ерлена (режисер, мій майбутній чоловік, з Німеччини), Пшемека Сєрачинського (фотограф з Польщі, у прабабусі котрого в селі Михайлівці був маєток) та Вікторії Хани - співачки з Ізраїлю, з котрою ми хотіли відвідати місця, де зародився хасидизм в Україні. В село Михайлівці ми приїхали вже під вечір, і тому виглядали надто підозріло для місцевих жителів. Не довіряючи „наркоманам“, нас тоді ніхто не впустив на поріг і ми змушені були їхати кудись в пошуку нічлігу. Була осінь, дороги в селі були болотисті й от наша старенька автівка застрягає прямо посередині села в великій баюрі. Якимось чудом ми витягуємо її, хлопці були вкриті болотом з голови до ніг, то ж ми з Вікторією пішли залагоджувати кімнатку в красилівському готелі, через чорний вхід таємно пропускаємо хлопців, і, оскільки грошей у нас вистачило на одну кімнату, хлопці змушені були спати на підлозі, особливо ми потішилися того вечора з „пана“ Сєрачинського.
Наступного дня співачки з Михайлівців не переставали перепрошувати і вже потім співали нам до ночі і показували особливий обряд, котрий ще практикують в Михайлівцях - „Колодку“. А також розповідали і виспівували „хрестини“.

Коли ж в не менш кольоровому складі ми у 2007 році приїхали на Вінниччину - з музикантом та художником Бернардом Фінгасом з Німеччини та режисером з Америки афгано-польського походження Ларсом Жаном, то з одного села ми мусили майже втікати, рятуючи наших „закордонних гостей“ від примусового шлюбу з місцевими дівчатами.

І ще - якось в дорозі зупинилася я ночувати в „хостелі“ з групкою жіночок з базару. Як пристало - був накритий стіл, мене, „дитину“, запросили теж, а вже потім, перед сном в темряві, почали жіночки розповідати казки та „правду“. Я не пригадую, чи насмілилася тоді ввімкнути таємно диктофон, але в нотатнику маю намальовані ноти і записані слова та мелодію почутої тоді колискової, і записані дві історії про хлопця, котрому приснилася його наречена і про дівчину, котра любила птаха, розказані Марією Філіповною з села Богданівка, Ульянівського району, Кіровоградської області.

Величезне спасибі Оксані Григорівні Собко за аудіозаписи та фото з її родинного архіву. Матеріали публікуються з її дозволу зі словами: "Це мій сімейний архів, співає Тимченко Антоніна Ананіївна - моя бабуся, мамина мама. Я записувала для того, щоб це не пропало, щоб люди чули живі справжні взірці подільсько-волинського співу.

Аудіозаписи були за участю: Запис 2010 р. Респондентки: Серветник Поліна (Павлина) Олексіївна (1932 р.н.) Рев'юк Олена Опанасівна (1932 р.н.), с. Яворівці Красилівського р-ну Хмельницької області, Тимченко Антоніна Ананіївна (1930 р.н.), м. Красилів."

АУДІО

За цим посиланням можна слухати онлайн або завантажити з гугл диску (частинами або окремими папками).

ВІДЕО